БАЙКА  ПРО  КОЗАКА-КОБЗАРЯ

     Помирає старий кобзар. З останнім подихом вилетіла з тіла душа козацька і понеслась попід хмари. Аж тут їй перед вратами небесними загородили путь: з одного боку Пресвяті Ангели Пречисті, а з другого боку Сила Нечиста.

ЗОЗУЛЯСТА   КУРОЧКА

       Жив собі Великий Музика. Його обтяжувала суєта навколишнього життя. Не хотів Музика ні багатства, ні слави, а тільки радощів спілкування з музикою і природою.

ПРИВІТАННЯ  СОНЕЧКА

В одному невеличкому містечку на пагорбі, звідкіля було видно всі околиці аж до сусіднього лісу і блакитної гладі ріки стояла церква. Куполи вранці випромінювали стільки світла, що мешканці міста швиденько прокидались. А ті, хто хотів довше поспати, давно вже знали, що краще звечора зашторити вікна. Тільки одне не влаштовувало міщан: не було у них дзвінниці. Не звучали над містом дзвони.

СТРУНИ  ДЛЯ  СКРИПОЧКИ

       А чи знаєте ви, що не тільки люди полюбляють музику. Звірі теж. Ось така пригода трапилася якось у майстерні великого майстра, що виготовляв скрипки.

СОПІЛОЧКА

У одному великому і кремезному дереві серед зеленого лісу завелися жуки-шкідники.
І так їх було багато, що згодом кілька гілочок спорожніли зсередини. Листочки зів'яли і обсипались, наче на вулиці замість теплого літечка панувала різнобарвна осінь.
Довідався про це дятел і вирішив допомогти дереву.

УДАРНИК  ЗАЙЧИК

Жив у невеликому лісочку зайчик.
І був він справжнім диваком: як тільки почую пташиний спів, відразу ж зупиняється послухати.

НЕСПОДІВНА  МЕЛОДІЯ

Маленького гномика Тимошку мама вперше відправляла до музичної школи:
– Ось тобі нотний зошит і ручка. Вчися добре.

ЖАБКА,  ЯКА ЛЮБИЛА  ТАНЦЮВАТИ

           В одній маленькій річці жила-була маленька жабка, яка дуже любила танцювати. Жабка танцювала скрізь: у річці, на березі, де доведеться. Навіть уві сні.

Як  дощик  скрипочці  допоміг

        Жив на світі Дощик — Добрий Веселун. Ходив він по небу і землі та й робив добро людям, рослинам, тваринам — усім, хто потребував його допомоги. А ще дуже любив Дощик танцювати.